Захрі Бейкер було 10 років, і вона вже виграла битву, яку здатні виграти дуже небагато дорослих.
Будучи немовлям, вона пережила рак кісток, через який втратила ногу та значну частину слуху. Вона ходила з протезом, користувалася слуховими апаратами й усміхалася так, ніби все це зовсім її не обтяжувало. Після того як її батько одружився з жінкою на ім’я Еліса Бейкер, вона переїхала разом із ним до Північної Кароліни, США. Ніхто не уявляв, що саме цей дім стане місцем, де Захра зрештою зникне — спочатку поступово, а потім назавжди.
У жовтні 2010 року її батьки повідомили про викрадення. Вони сказали, що хтось увійшов до будинку й забрав її. Але сусіди не бачили її вже кілька тижнів, і ніхто в школі не пам’ятав, щоб вона приходила на заняття. Коли поліція посилила тиск, Еліса зізналася: Захра була вже мертва ще до того, як заяву було подано. Протягом кількох місяців вона знущалася з неї й зрештою вбила її. Потім разом із батьком Захри вона понівечила тіло, щоб знищити докази, та вигадала історію про викрадення. Її останки почали знаходити частинами, у різних місцях, але так ніколи й не знайшли їх усі.
Вона виграла війну з раком, будучи ще немовлям. Але не змогла перемогти жінку, яка спала з нею під одним дахом.