Чжан Юньпену ледве виповнилося чотири роки, коли його дядько на мить залишив його, щоб купити йому морозиво.
Це сталося на залізничному вокзалі Шеньяна в Китаї, у 2001 році. Його дядько більше ніколи його не знайшов. Його відвезли до центру опіки й дали нове ім’я, Шень Хуабай, ніби стираючи те, ким він був. У 2005 році канадська пара усиновила його й забрала за тисячі миль від його країни — але через три місяці вони розлучилися, і жоден із них не хотів залишати його у себе.
Він виріс у Канаді без коріння, несучи в собі ідентичність, яка так і не стала по-справжньому його власною. Через 24 роки після того дня на вокзалі Чжан Юньпен повернувся до Китаю й возз’єднався зі своїм біологічним батьком, Чжаном Цзюченом, в окрузі Хуйнань провінції Цзілінь. «Після більш ніж 20 років я нарешті побачив тебе», — сказав йому батько. Він відповів китайською, яку ледве пам’ятав: «Тату, я тебе люблю».
Йому ще належить знайти свою матір. Але після більш ніж двох десятиліть Чжан Юньпен нарешті повернув собі частину своєї історії, яку, як він вважав, було втрачено назавжди: своє ім’я, свою родину та місце, яке колись називав домом.