Forsberg обшукував кожен куточок будинку в пошуках свого друга й не міг зрозуміти, чому той більше не з’являється.
Протягом 15 років він ділив диван, дрімоту й післяобідній час із рудим котом, який одного дня просто не повернувся: його забрав рак щитоподібної залози, і цей 10-річний золотистий ретривер залишився з розгубленим поглядом того, хто чекає на когось, хто не повернеться. Його власниця, Jen Philion, спостерігала, як він днями блукав, і знала, що йому потрібно більше, ніж просто розрада.
Ось так з’явилося крихітне чорне кошеня, зухвалий вираз мордочки якого свідчив, що воно гадки не має, у що вплутується. Forsberg обнюхав його, легенько підштовхнув мордою й більше не відпускав. Сьогодні, через рік, вони сплять разом, дивляться, як за тим самим вікном падає сніг, і є доказом того, що любов, коли йде, іноді повертається в іншій формі.
