Мей Маск помітила це, коли Ілону було лише три роки: він міркував не так, як зазвичай міркують діти його віку.
Але геніальність не врятувала його від того, що сталося далі. У своїх мемуарах «Timeless: The Art of Reinvention and Resilience at Any Age» його мати розповідає, що Ілон дуже відрізнявся від своїх брата й сестри, Тоски та Кімбала, яким легко вдавалося заводити друзів, тоді як у нього їх майже не було. Із шести років він не відривався від книжок або відеоігор. Учителі описували його як «мрійника»: він не мав хисту до спорту й предметів, які його не цікавили, хоча чудово знався на фізиці та математиці. Вдома його називали «нашою енциклопедією», бо він точно пам’ятав усе, що читав.
У підлітковому віці однокласники цькували Ілона. «Одного разу вони побили його так жорстоко, що йому довелося звернутися до лікарні», пише Мей.
Сьогодні її синові 55 років, і вона досі хвилюється за нього. Вона каже, що значна частина ЗМІ зображувала його лиходієм із фільмів про Джеймса Бонда, тоді як для неї він — герой американських інновацій. Іноді, зізнається вона, вона не розуміє, про що він говорить. Та попри це, він завжди може розраховувати на її підтримку.