Абдул Халім аль-Аттар ходив вулицями Бейрута, несучи на плечі свою доньку Рім, яка спала. Їй було 4 роки. Несучи її, він пропонував ручки водіям автомобілів, що проїжджали повз, під сонцем, яке нікого не щадило.
Хтось зробив фото. Це було літо 2015 року, і це зображення облетіло весь світ.
В Осло журналіст на ім’я Гіссур Сімонарсон побачив фото й не зміг просто пройти повз. Він запустив кампанію на Indiegogo зі скромною метою: 5.000 доларів для цієї родини. Через три місяці кампанія зібрала 188.685 доларів. Майже в сорок разів більше, ніж він просив.
Аль-Аттар — палестинець, народжений у таборі біженців Ярмук поблизу Дамаска. Там він працював на шоколадній фабриці, перш ніж війна змусила його втекти до Лівану.
За ці гроші він відкрив пекарню в районі Аред-Джалул. Потім з’явилася кебабна. Потім — невеликий ресторан. Сьогодні він працевлаштовує 16 сирійських біженців, які, як і він, прибули до Бейрута ні з чим.
Він переселив своїх дітей з однієї кімнати, яку вони ділили, до двокімнатної квартири. Його син Абдуллелах, 9 років, повернувся до школи після трьох років, не переступаючи поріг класу. Тепер у Рім є власні іграшки.
«Коли Бог хоче щось тобі дати, ти це отримуєш», — сказав аль-Аттар з усмішкою, готуючи для клієнта сендвіч із куркою.
Шлях був нелегким: банківські комісії забрали частину грошей, і він досі чекає на решту. Але щоранку він відкриває свою пекарню та дає роботу тим, кому, як і йому колись, не було куди звернутися.
