Каліфорнійська в’язниця стала місцем подій історії, такої ж дивної, як і тривожної. Джонатан Вотсон, чоловік, який відбував довічне ув’язнення, сказав, що попросив перевести його після того, як дізнався, що одного з його нових співкамерників засудили за сексуальні злочини щодо неповнолітніх. За його власними словами, він навіть попередив, що може вдатися до насильства.
Вотсона перевели з одиночної камери до спільного відділення з нижчим рівнем безпеки. За кілька днів один із його співкамерників почав дивитися по телевізору дитячі передачі, що Вотсон сприйняв як провокацію.
Як він згодом написав у листі, тієї ночі «він не міг заснути», бо відчував, що мусить щось зробити. Наступного дня він пішов до тюремного консультанта й попросив повернути його до попереднього рівня безпеки.
Вотсон сказав, що прямо попередив: його потрібно перевести «перш ніж я справді вдарю когось із цих хлопців». Однак, за його словами, консультант «висміяв його й відхилив» його прохання.
За кілька годин Вотсон повернувся до місця, де його утримували. Побачивши, що чоловік знову дивиться дитячі передачі, він написав: “Пам’ятаю, як сказав: «Я з цим розберуся»”. Потім він узяв кийок і напав на нього.
Чоловік помер того самого дня. Незабаром після цього Вотсон пішов шукати охоронця, щоб здатися, але дорогою зустрів іншого в’язня, якого він назвав засудженим за торгівлю неповнолітніми. «Я думав, що роблю всім послугу», — написав він.
На другого чоловіка також напали, і через три дні він помер у лікарні. Обидва відбували довічне ув’язнення за особливо тяжке сексуальне насильство щодо неповнолітніх віком до 14 років.
Згодом Вотсон зізнався у вбивствах у листі й написав фразу, яка викликала ще більше запитань: «Як довічно засуджений, я в унікальному становищі… Мені майже нічого втрачати».
Найбільш тривожна частина цієї історії сталася не під час нападів, а за кілька годин до них: Вотсон стверджує, що попереджав, що це може статися, і що його прохання про переведення відхилили.