Біля станції Mo Chit у Бангкоку бездомний чоловік щодня сидить із пакетом лаймів.
Його називають Loong Dum. Він не купував ці лайми; їх подарував йому незнайомець. Він просто продає їх на вулиці, монетку за монеткою.
На табличці пояснюється, куди йдуть гроші: на їжу для безпритульних котів, які бродять у цьому районі.
Одного дня на пішохідному мосту на нього натрапила молода жінка на ім’я Warunya Wattanasupachoke. Вона зупинилася, поставила запитання й почула дещо, чого не могла забути: він волів би голодувати, ніж залишити кота без їжі.
У нього немає дому. Немає впевненості щодо завтрашнього дня.
Зате в нього є дещо, чим він може поділитися.
