Інцест і досі залишається одним із найбільших суспільних табу, але є менш відомий факт: закони, що його регулюють, кардинально відрізняються від країни до країни.
У таких країнах, як Франція, Іспанія, Португалія, Бельгія, Нідерланди, Аргентина, Бразилія, Японія, Південна Корея та Росія, певні добровільні сексуальні стосунки між повнолітніми членами родини самі по собі не кваліфікуються як окреме кримінальне правопорушення. Це не означає, що ці країни «схвалюють» інцест або обов’язково дозволяють шлюби між близькими родичами: це різні правові питання.
Іспанія — гарний приклад. Добровільні інцестуальні стосунки між повнолітніми не є окремим злочином інцесту, хоча шлюб із певними родичами заборонений.
В інших місцях усе рівно навпаки.
Німеччина передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років або штрафу за певні стосунки між біологічними родичами по висхідній і низхідній лінії, а також криміналізує сексуальні стосунки між біологічними братами й сестрами.
В Англії та Уельсі закон навіть прямо регулює добровільні сексуальні стосунки між повнолітніми членами родини. Він поширюється на стосунки, зокрема між батьками, дітьми, дідусями й бабусями, онуками та братами й сестрами, а також на інші родинні стосунки, визначені законом.
Є й інша принципова відмінність: той факт, що добровільний інцест між повнолітніми не є злочином, не скасовує законів проти сексуального насильства. Якщо йдеться про неповнолітніх, згоди немає, застосовується примус або існують певні владні стосунки, починають діяти інші правопорушення та правові механізми захисту.
Саме тому світова карта може вводити в оману, якщо просто поділяє країни на «законні» та «незаконні».
Однакова поведінка між повнолітніми може не становити окремого злочину в одній країні, але бути прямо караною позбавленням волі одразу за її кордоном.