Сун Ян пробув у Лондоні лише три дні, коли побачив у метро літнього чоловіка, який самотужки намагався впоратися з важкими валізами. Йому було 19, він погано говорив англійською і нікого не знав у місті. Попри це, він зупинився, щоб допомогти.
Цим чоловіком був Johann «Hans» Hodel, 66-річний швейцарський пенсіонер, без родини, без партнера, без дітей. Вдячність Ганса переросла в запрошення: він запропонував Суну безкоштовне житло в обмін на допомогу з хатніми справами. Те, що почалося як практична домовленість, поступово перетворилося на щось таке, чому спочатку жоден із них не знав, як дати назву. Коли Сун потрапив у дорожню аварію в 2001 році й опинився в лікарні, саме Ганс з’явився поруч і допоміг йому виграти справу про компенсацію. Коли Сун повернувся до Китаю в 2007 році зі ступенем магістра, він не забув старого чоловіка, який залишився сам у Лондоні.
У 2008 році Сун заплатив суму, еквівалентну 16.000 доларів, за операції для лікування проблеми з тазостегновим суглобом, що обмежувала Ганса, і забрав його жити до себе, до дружини та сина в Чженчжоу. Ганс навчав хлопчика англійської, іспанської та німецької мов, а також добровільно навчав дітей у районі. 2 грудня 2013 року Hans Hodel помер у віці 80 років в оточенні родини, яку сам обрав. На його похороні були присутні представники посольства Швейцарії в Китаї. Кілька хвилин із валізами. Усе життя вдячності.
