Гейлі Мосс було 3 роки, і вона не могла вимовити «маму» чи «тата».
У неї не було друзів. Вона годинами складала величезні пазли, а лікарі дали її батькам, Ріку та Шеррі, прогноз, якого не хочуть чути жодні батьки: вона, ймовірно, не закінчить школу, не отримає водійського посвідчення й ніколи не матиме «нормального життя».
Замість того щоб опустити руки, її батьки записали її до програм раннього втручання, зокрема на заняття з розвитку мовлення та ерготерапії. У 4 роки вона почала говорити й пішла до звичайного класу. Удома батьки знову й знову повторювали думку, яку вона пронесла крізь усе життя: аутизм робив її іншою, але не менш гідною, ніж будь-хто інший.
Дівчина, яка не могла говорити, згодом виголосила промову на випускному в Юридичній школі Університету Маямі. Шість місяців потому в Будівлі правосуддя Річарда Е. Герстайна суддя Ліза Волш привела її до присяги, і Гейлі Мосс стала членкинею The Florida Bar.
Сьогодні вона працює в юридичній фірмі Zumpano Patricios, де раніше проходила стажування, і виступає на підтримку нейрорізноманіття. Фірма представляє її як першу в штаті юристку, яка відкрито говорить про те, що має аутизм.