Коли Enzo Fernández було лише кілька років, він підраховував вік Messi, щоб дізнатися, чи зможе одного дня зіграти з ним на одному полі. 🇦🇷
Це справдилося. І вони не просто грали разом: вони стали чемпіонами світу. Але у своєму прощальному зверненні Enzo вирішив говорити не про це, а про те, як Leo від самого першого дня в національній збірній давав йому відчути себе частиною команди: порада, обійми, слово — саме тоді, коли вони були йому потрібні.
«Як же мені пощастило, Leo. Як же пощастило тій дитині, яка робила підрахунки, не знаючи, чи колись встигне зіграти з ним», — написав він, уже уявляючи тренувальні збори без нього — без No. 10, який веде всіх уперед. Лист, що почався як вияв вдячності, а зрештою став портретом того, яке значення Messi мав для цілого покоління гравців. 🩵🥹