Келлі Фідоу-Вайт було лише 6 років, коли вона помітила, що її сеча пахне інакше.
Тоді вона цього не розуміла, але ця незначна деталь ознаменувала початок життя, визначеного некомфортними поглядами, коментарями за її спиною та самотністю, яку вона сама описує як невидиму в’язницю. В Олдгемі, Манчестер, ця 45-річна рентгенлаборантка виросла, чуючи, що від неї погано пахне, що їй слід частіше митися, що в ній є щось брудне. Вона приймала душ до чотирьох разів на день. Вона двічі за зміну змінювала форму. Ніщо не допомагало.
Лише у 2015 році вона дізналася, що має триметиламінурію — настільки рідкісний стан, що у світі задокументовано лише 100 випадків. Її організм просто не міг переробляти певну речовину, і жодна кількість мила не могла цього змінити. Сьогодні, після років терапії та коригування раціону, Келлі майже не має симптомів — і розповідає свою історію, щоб нікому більше не довелося нести це мовчання на самоті.
