У 1999 році його донька Ава народилася мертвою на восьмому місяці вагітності. Два роки потому, у квітні 2001 року, Дженніфер Сайм, жінка, з якою він сподівався створити ту сім’ю, загинула в автомобільній аварії в Лос-Анджелесі. Їй було 28 років. Кіану було 36.
Раніше, у 1993 році, він уже втратив Рівера Фенікса, одного зі своїх найближчих друзів.
Був 2006 рік. Інтерв’ю журналу Parade. Там Кіану сказав дещо, що не звучить як стандартна фраза із самодопомоги: «Горе змінює форму, але ніколи не минає». І він пояснив пастку, в яку ми всі потрапляємо: віру в те, що одного дня біль зникає і ми «зцілюємося». Це не так, сказав він. Ти ніколи не перестаєш сумувати за людиною. Ти також сумуєш за всім, чого так і не сталося разом із нею.
Ось у чому переломний момент. Кіану не обіцяв, що біль мине. Натомість він пообіцяв не дозволити йому поглинути себе. «Після втрати життя вимагає зусилля, щоб оговтатися», пояснив він. “Треба відкинути відчуття, що тебе переповнює. Життя має тривати.”
І воно тривало. У тому ж інтерв’ю, коли втрати ще були свіжими, він говорив про бажання одружитися, про бажання мати дітей. Не тому, що він щось пережив. А тому, що вирішив залишатися відкритим до життя, хоча життя вже показало йому, яким воно є крихким.
З роками він також став одним із найулюбленіших чоловіків Голлівуду. Не тому, що приховував те, що ніс у собі. А тому, що продовжував ставитися до світу з тією ж простотою, що й завжди, попри все, що світ у нього забрав.
Біль не визначив, ким став Кіану Рівз. Це зробив він сам.
