Ali Çakaş того ранку не шукав у Дефне кота, він шукав під уламками будівлі, якої вже не існувало, тих, хто вижив. Минуло дев’ять днів відтоді, як 6 лютого 2023 року земля здригнулася на південному сході Туреччини, і серед пилу він знайшов щось, що дихало: білого кота з чорними плямами, такого худого й наляканого, що він ледве міг стояти.
Cakas змагається в маунтинбайку за національну збірну Туреччини, а також працює пожежником у Мардіні. Того дня він урятував п’ятьох людей та ще одного кота, який таки повернувся до своєї родини. А цього кота нікому було забрати.
Тож він вирішив забрати його із собою. Кіт не відходив від нього, і зрештою Ali його всиновив. Він назвав його Enkaz — турецькою це означає «уламки» — на згадку про місце, де все почалося. Відтоді кіт спить у нього на плечі, ходить за ним усюди й став офіційним талісманом пожежної частини. Серед цілковитого спустошення народилася дружба, якої ніхто з них не очікував.