Коли біологи прибули, майже нічого не залишилося.
Лише дзьоб, кілька розкиданих пір’їн і дивна купа, якої там не мало бути: майже 150 пластикових стрічок — усе це всередині того, що колись було білим лелекою. Птах прийняв їх за черв’яків, свою звичну їжу, і ковтав їх одну за одною, доки його організм більше не витримав.
Випадок стався в національному парку Доньяна, одному з найбільш охоронюваних водно-болотних угідь Іспанії, і це не поодинокий інцидент. На соляних промислах Ла-Тапа, у Кадісі, лелеки залишають до 200 кілограмів пластику на рік. У лагуні Фуенте-де-П’єдра, у Малазі, цей показник сягає 400 кілограмів. У гніздах цих птахів може накопичуватися до 2.000 кілограмів відходів: пакети, мотузки й обгортки, які потрапляють із найближчих сміттєзвалищ і зрештою опиняються в самому серці заповідника.
ЮНЕСКО вже попереджала про погіршення стану Доньяни. Цей лелека, сам того не усвідомлюючи, став доказом того, що попередження пролунало надто пізно.