Лідії Гуардо було дев’ять років, коли почалося насильство. Вона жила в Куломмі, департамент Сена і Марна; Реймон Гуардо виховував її як власну доньку, хоча був її зведеним братом.
З 1971 до 1999 року вона залишалася замкненою, зазнавала насильства й позбавлень; вона народила від нього шістьох дітей. Поруч були сусіди, школа, яку вона перестала відвідувати, і соціальні служби, які приходили й ішли, так і не звільнивши її. Люсьєн Ульпа, її мачуха, також жила там. Лідія вибралася звідти у 37 років, після смерті Реймона, тож він так і не постав перед судом.
Після цього вона заявила на Ульпа. Люсьєн Ульпа засудили за неповідомлення про злочин і за сексуальне насильство щодо однієї з дітей Лідії. Лідія розповіла свою історію в книжках і на телебаченні, наполягаючи, що люди довкола неї знали про це.
