Холлі Аллан було 29 років, і вона два місяці не бачила неба.
Її ліжко виїхало з ліфта на дах лікарні King’s College Hospital у південному Лондоні, і сонце било їй просто в обличчя. Медсестри її попередили: «Готуйся до холоду!». Вона усміхнулася, а тоді на очах з’явилися сльози. «Це так прекрасно. Я забула, як це — бути надворі», — сказала вона, витираючи очі, досі під’єднана до системи зондового харчування та апарата життєзабезпечення.
Вона стала першою пацієнткою, яка випробувала першу у Великій Британії палату інтенсивної терапії просто неба. Тут є місце для шести ліжок, а поруч із кожним — водонепроникний бокс із джерелами живлення та киснем, тож навіть найтяжче хворі пацієнти можуть перебувати надворі, не втрачаючи жодної частини необхідного догляду. Холлі очікує на операцію на серці, і ще до госпіталізації її стан був надто тяжким, щоб виходити надвір.
Для лікарів це може стати новим способом лікування: не просто рятувати життя, а повертати людей до життя. «Ми хочемо якомога швидше повернути їх до звичного життя», — каже доктор Філ Гопкінс, який вимірює пульс, частоту дихання та рівень болю, щоб з’ясувати, чи прискорює свіже повітря одужання.
Холлі не сумнівається: «Навіть якби був шторм, я б усе одно була тут».
