Спочатку вона має розмір груші, а зрештою стає настільки великим органом, що сягає реберної клітки. За дев’ять місяців матка зазнає однієї з найекстремальніших трансформацій у людській біології: вона розширюється вгору від таза, буквально зміщуючи решту органів, щоб звільнити для себе місце.
Цей процес переміщення радикальніший, ніж здається. Шлунок, кишківник, діафрагма та сечовий міхур відтісняються вбік або стискаються, щоб звільнити простір. Саме тому багато жінок відчувають сильну печію, тиск у ребрах або часту потребу сечовипускання: це не окремий симптом, а прямий наслідок того, що цілий орган перебудовує внутрішню архітектуру тіла.
У цьому перепроєктованому просторі співіснують дитина, плацента та амніотична рідина. Здатність організму координувати все це одночасно, без зовнішніх вказівок і в реальному часі, є, можливо, найскладнішим явищем, що відбувається в людській природі.
