Того дня їй не було з ким залишити дитину.
Тож вона зробила єдине, що могла: принесла дитину на заняття, посадила її поруч із собою й сподівалася, що все мине добре. Але не минуло. Дитина почала плакати просто посеред пояснення, і збентежена мати зібрала свої речі, щоб вийти з аудиторії, перш ніж завадити комусь іще.
Професор Сідні Енгельберг не дозволив їй дійти до дверей. Він підійшов до неї, узяв дитину на руки, притулив її до грудей і продовжив говорити про свій предмет, наче носити дітей під час викладання — це те, чим він займався роками. Дитина заспокоїлася. Заняття тривало. А студентка змогла завершити свій день, як будь-яка інша студентка, не відчуваючи провини й не поспішаючи піти.
Фотографія цього моменту потрапила на екрани тисяч людей, перш ніж хтось запитав її повне ім’я.
