Лоїк Де Марі було 6 років, коли його 4-річна сестра впала в басейн біля їхнього будинку в Бельгії.
Він не ворухнувся. Він умів плавати, але залишався стояти на краю, поки вона ковтала воду. Роками пізніше, вже після клінічної діагностики психопатії, він розповів про це перед камерою з тією самою спокійністю, з якою пережив цей момент: «Я просто стояв там і дивився на неї. Вона тонула і все таке. І я думав: то що ж тепер станеться?». “
Де Марі допоміг сестрі пластиковою ключкою для гольфу та підвів її ближче до драбини: «Я врятував її, але в голові не був готовий кинутися в басейн». Пізніше він пояснив матері, що не стрибнув у воду, бо був у чистому одязі, тож у нього ніколи не виникало бажання ризикувати собою.
Його свідчення порушує незручне питання про те, як свідомість сприймає небезпеку, що загрожує іншій людині, без страху чи відчуття невідкладності, які відчував би будь-хто інший.