Моя не альбінос. Він — щось значно рідкісніше.
Британський фотограф Simon Needham знайшов його в заповіднику Glen Garriff Conservation у Південній Африці, коли левові вже було 6 років і він мав гриву, що виглядала так, ніби її вирізьбили зі слонової кістки. Needham був настільки вражений його шерстю, що вирішив сфотографувати його зблизька, прагнучи показати світові те, що майже нікому не доводиться бачити в дикій природі: лейцизм — рецесивну генетичну мутацію, яка освітлює шкіру та хутро, не повністю усуваючи пігментацію, і яка дуже відрізняється від альбінізму, з яким її часто плутають.
Щоб левеня народилося таким, обидва батьки мають бути носіями цього прихованого гена. Саме тому білі леви природно існують лише на невеликій території поблизу Національного парку Крюгера, і сьогодні менш ніж 10 із них залишаються вільно жити по всій савані. Suzanne Scott, директорка заповідника, допомогла Needham наблизитися до Мої, щоб зробити ті фотографії, які сьогодні нагадують нам, як багато ще потрібно захистити.