Натаніелю Шуманну було 8 років, і він мав у думках список образ, що накопичилися з дитинства. У 3 роки в Аризоні йому діагностували невербальний аутизм, і більшу частину дитинства він повторював окремі слова: вода, надвір. Нічого більше. Його мати, докторка Кетлін Шнір, 54 років, знала, що всередині щось відбувається, але ніхто не міг цього підтвердити.
Усе змінилося, коли Натаніель долучився до клінічного випробування лейковорину — дешевого генеричного препарату, який допомагає мозку засвоювати фолат. За шість місяців він перейшов від одного слова до розмови повними реченнями. Насамперед він розповів матері про кожну вечерю, яка йому не подобалася, кожен десерт, якого йому не дали, кожну сварку зі старшою сестрою.
«Телевізор у моєму мозку — тепер я можу сказати це ротом», — сказав він Кетлін. Вона наполягає, що препарат сам по собі не був магією: роки терапії підтримали цей прогрес. Сьогодні Натаніель грає на гітарі, співає в хорі й мріє стати виробником морозива.
