Пейдж Брамлетт було 24 роки, коли вона усиновила 7-річного учня, якого зустріла в школі, де працювала.
Вони лише рік будували спільне життя, коли все ускладнилося: Пейдж завагітніла, залишилася сама й за одну ніч стала «матір’ю-одиначкою 2 дітей». Але в міру того, як її живіт ріс, син не відходив від неї ні на секунду. Він чекав на сестричку з таким захопленням, яке здавалося недоречним, зважаючи на те, як мало часу він провів у справжній родині. Ніби ціле життя очікування саме на це зосередилося в тих місяцях.
Сьогодні Пейдж каже, що не пам’ятає, яким було її життя до появи двох дітей. Те, що почалося як несподіване усиновлення, зрештою стало підтримкою, яка допомогла їй самотужки пройти шлях материнства. Двоє людей, які врятували одне одного, не плануючи цього, і які тепер люблять одне одного так, ніби їх завжди було троє.