Спок був поруч із нею протягом п’ятнадцяти років. Австралійська вівчарка, вірний до останньої хвилини, такий пес, що старіє разом із тобою й стає частиною твоєї власної історії.
Тієї ночі вона тримала його на руках, знаючи, що це прощання. І саме тоді, без попередження, небо розквітло кольорами: над ними з’явилося полярне сяйво, незвичне для цієї широти, коли вона обіймала його востаннє. Геомагнітна буря відсунула північне сяйво далі, ніж зазвичай, — чистий астрономічний збіг. Але для неї жодна наука не мала значення: це був знак, прощальний дарунок для супутника, який заслуговував не меншого.
Вона поділилася фотографією на Reddit разом з іншими фото Спока: цуценям, дорослим, завжди поруч. Сотні людей відповіли співчуттями, власними історіями про улюблених домашніх тварин і тією самою впевненістю, що деякі прощання супроводжує щось більше за нас.