Дженелль Шредер просто хотіла мати змогу піклуватися про свою дитину так само добре, як її партнер Сем.
Але перш ніж вона змогла це зробити, їй довелося почути дещо, що й досі її спантеличує: незнайомець сказав їй, що їй не варто мати дітей. Дженелль незряча й пересувається з тростиною, і цей коментар людини, яка її не знала, образив її. Вона не стала сперечатися, а почала шукати рішення. Одним із найбільших її випробувань був пошук візочка, яким вона могла б користуватися, пересуваючись із тростиною. Після довгих пошуків вона звернулася онлайн до іншої незрячої жінки — цього разу з Великої Британії, — яка розповіла їй про візочок, який можна тягнути поруч із собою. Ще одну корисну пораду вона отримала від групи підтримки батьків із порушеннями зору.
У Брісбені Сара Еванс добре знає, як це. У неї макулярна дегенерація, вона користується тростиною і виховує двох дітей віком 11 і 13 років, обоє зрячі. Спочатку вона була учасницею восьмитижневого курсу, який проводить Vision Australia, а сьогодні сама його веде: там батьків навчають безпечно підстригати нігті немовлятам, давати ліки, наглядати за дітьми в парку й говорити з ними про сліпоту. За словами Сари, найскладніше — не самі завдання, а ставлення членів родини та незнайомців. Деякі батьки чують «як же сміливо з вашого боку мати дітей»; інші — «який егоїзм». Вона каже так: «Мої діти збагачують моє життя вже самим тим, що я спостерігаю, як вони ростуть і розвиваються».
