Вона не відпускала дитинча жодної миті.
У пустелі Дамараленд у Намібії слониха-мати кілька днів ішла під нещадною спекою, несучи хоботом тіло свого дитинчати, яке народилося мертвим. Вона ніжно торкалася його й знову і знову обнюхувала, ніби шукала ознаку, що воно все ще дихає. Такої ознаки не було, але не було й прощання.
Дослідники, які задокументували цю сцену, пояснюють, що слони мають складні ритуали жалоби: вони оточують своїх померлих, торкаються їх хоботами, а іноді залишаються біля тіла протягом кількох днів, перш ніж прийняти втрату. Ця мати не знайшла розради ні в стаді, ні в посушливому ландшафті, що її оточував, — лише в тому, щоб не покидати своє дитинча до кінця.
Вона несе смерть тим самим хоботом, яким колись пестила життя.