Рубіо не знав, коли вона повернеться, але точно знав, де має на неї чекати 🥹.
Щоразу, коли німецька бортпровідниця Олівія Зіверс приїжджала до Буенос-Айреса у справах, вона знаходила того самого безпритульного собаку перед готелем, де зупинялася, у Пуерто-Мадеро. Вона почала давати йому їжу, ласку й товариство, і з кожною новою поїздкою Рубіо знову з’являвся.
Олівія намагалася допомогти йому, навіть коли мала повернутися до Німеччини, і їй вдалося знайти когось, хто тимчасово його прихистив. Але в Рубіо були інші плани: він утік і подолав багато кілометрів, доки знову не повернувся до готелю чекати на неї.
Після тієї спроби стало цілком зрозуміло, що знайти для нього просто будь-яку сім’ю не вийде. Олівія розпочала процес усиновлення й нарешті змогла забрати його із собою до Німеччини.
Там Рубіо залишив вулицю позаду, познайомився зі своїми новими собачими братами й сестрами та знайшов дім, якого весь цей час шукав. Хоча, судячи з усього, що він зробив, аби повернутися до Олівії, схоже, він вирішив, хто буде його сім’єю, задовго до того, як це зробила вона. 🥹