12 років Афшин Гул жила із шиєю, зігнутою під кутом 90°.
Їй було 10 місяців, коли вона впала з рук сестри. Відтоді наймолодша із семи дітей не ходила до школи й не гралася з іншими дітьми. Вона навчилася ходити у шість років, а говорити — у вісім. Її мати, Джамілан Бібі, згадує, що дівчинка майже не могла рухатися: родина допомагала їй у всьому. А грошей на подальше лікування не було.
Її світ обмежувався будинком у Міті, Пакистан, за 300 кілометрів від Карачі.
У 2017 році її історія потрапила до преси, і почалися обіцянки. У 2018 році лікарня в Карачі оцінила її шанси пережити операцію у 50%. Батьки попросили час, щоб усе обміркувати, і забрали її додому.
Потім британський журналіст звів її з доктором Раджагопаланом Крішнаном із Apollo Hospital у Делі. Він погодився, не взявши за це жодної плати. Він попередив родину, що під час операції її серце або легені можуть зупинитися.
Та вони все одно перетнули кордон.
Основна операція тривала шість годин. Її череп з’єднали з хребтом стрижнем і гвинтами, щоб тримати шию рівно.
Через чотири місяці Афшин ходить, розмовляє та їсть самостійно. Вона й досі відвідує сеанси фізіотерапії та регулярно консультується з лікарями у відеодзвінках, але з кожним днем живе звичайнішим життям. Вона стала авторкою контенту й зібрала понад 300,000 підписників, з якими ділиться своїм традиційним одягом, уроками макіяжу, прогулянками просто неба та посланнями про віру.
Іноді подвиг — це не операція. А те, що хтось каже «так», коли всі казали «ні». 💛
