Джон Батлер прийшов на ту церемонію не як учитель. Він прийшов як батько. Того дня по обіді його донька закінчувала Hahnville High School у Бутті, штат Луїзіана, і він був серед присутніх, як і будь-який із батьків, чекаючи, щоб побачити, як вона пройде сценою.
За кілька хвилин до початку до нього в паніці підійшов 18-річний учень Даверіус Пітерс.
«До мене в паніці підійшов Даверіус і сказав: «Пане Джоне, мене не допустять до випуску»», — пізніше згадував Батлер. Проблема була в його чорних кросівках із білими підошвами: вони не відповідали дрес-коду.
Батлер пішов поговорити з організаторкою. «Я сказав: «Я не розумію; не бачу жодної проблеми у взутті, яке на ньому»». Йому не вдалося її переконати.
Тоді він присів і зняв своє взуття.
“Для мене було очевидно, що я маю зняти свої черевики й віддати їх йому. Я сказав йому: це взуття 11-го розміру; візьми його і пройди сценою. Ніхто не може відібрати у тебе цю мить”, — згадував він.
Взуття виявилося завеликим для Даверіуса. А взуття Даверіуса було замалим для Батлера, тож решту церемонії він провів у шкарпетках, поки люди навколо дивувалися, чому цей чоловік босий.
«Я знав, чому, тож мене це зовсім не турбувало», — сказав він.
Його донька пройшла сценою. А Даверіус — теж, у чужому взутті, у мить, яку ніхто не міг відібрати в нього.
