Флоренс більше не могла спати сама. Біль був настільки сильним, що її матері, Анні Чаттавей, доводилося вночі тримати її вертикально, щоб донька могла відпочити.
Дівчинці був 1 рік, а її живіт дедалі більше роздувався. За словами Анни, у кабінеті сімейного лікаря їм сказали, що це закреп, і призначили проносні. Протягом трьох тижнів їй доводилося давати їх доньці, хоча та плакала від болю, а її стан не змінювався. За словами матері, щонайменше шість разів її заспокоювали тим самим поясненням, а одного разу лікар навіть сказав їй: «Ми не думаємо, що це рак».
Анна, клінічна психологиня зі Стоурбриджа, Англія, відмовилася з цим змиритися. Вона наполягла на аналізі крові, і результати виявилися ненормальними. Їх негайно направили до лікарні, де інший лікар обмацав живіт дівчинки й зрозумів, що там не кал, а пухлинні утворення. Це була нейробластома: пухлина розміром 30 cm і вагою 2 кілограми у дівчинки, якій було лише 13.
Наступного дня після того, як вони дізналися про діагноз, їй зробили операцію, а потім вона пройшла хіміотерапію, операцію з видалення майже всієї пухлини та п’ять циклів імунотерапії. У квітні її батьки отримали новину, на яку сподівалися: пухлина перестала рости. Сьогодні Флоренс два роки, і, за словами її матері, вона дуже щаслива дівчинка.