У старшій школі Венатчі, у штаті Вашингтон, виникла проблема зі складним рішенням. Як десятки учнів оркестру могли грати разом, не ризикуючи своїм здоров’ям під час пандемії?
Відповідь не знайшлася в посібнику чи під час відеодзвінка. Вона полягала в індивідуальних наметах. Буквально. Тепер кожен музикант репетирує у власному індивідуальному наметі, ніби це велетенська бульбашка, що захищає його, поки він дме у свій інструмент.
Директор Ерік Андерсон пояснює це просто. Наметів було мало, але в них умістилися великі речі. Це дало змогу знову чути музику разом, нота за нотою, ніби нічого не змінилося.
