Елайджа Кураж підходить до вівтаря, як будь-який інший пастор. Але потім робить один крок, а за ним ще один — на надзвичайно високих підборах, упевнено, наче робить це роками.
У Того його богослужіння стали вірусним явищем через те, чого ніхто не очікував побачити за кафедрою: яскраві сукні, жіноче взуття та проповіді, які не припиняються й не вибачаються. Як він сам розповідав, усе почалося, коли він відчув, що носіння високих підборів під час його служіння було прямим спонуканням від Святого Духа.
Кадри ширилися соціальними мережами, а реакції були найрізноманітнішими: здивування, глузування, повага, розгубленість. Кураж нічого не змінив. Він і далі виходить на сцену, крок за кроком на підборах, стверджуючи, що так він наближається до Бога.