Лалі Хуарес було 18 років, і вона була сама вдома, коли полум’я охопило її одяг.
Це сталося 25 лютого 2010 року, лише за кілька днів до початку її останнього року навчання у старшій школі та випускної поїздки до Барілоче. Батько пішов на роботу, а мати — до перукарні.
За її словами, вона встала, щоб заварити собі чаю, і полум’я побігло вгору по рукаву. Вона провела три місяці в лікарні, частину цього часу — ізольовано у відділенні інтенсивної терапії, з опіками від грудей і вище, що сягнули шиї та рук.
Роками вона ховалася, переконана, що її життя закінчилося того дня. Аж поки не почала робити татуювання просто поверх шрамів. Саме тоді, каже вона, нарешті відчула себе цілісною.
Сьогодні, у 28 років, вона ось-ось здобуде диплом зі спеціальності «Криміналістика» і більше не відчуває болю, коли показує своє тіло. А коли люди запитують, чи хотіла б вона знову стати такою, якою була до нещасного випадку, її відповідь — ні.