A. Randall був ювеліром. У його руках побували одні з найцінніших дорогоцінних каменів свого часу.
Але коли він вирішив замовити портрет, десь між 1870 і 1875 роками, то не обрав дорогоцінний камінь чи якусь річ зі своєї колекції. Він обрав свого собаку. Він посадив тварину перед камерою під час того, що нині вважається одним із перших в історії фотосеансів, присвячених домашньому улюбленцю. Сором’язлива перед незнайомим пристроєм, тварина на кількох кадрах ховала очі, ніби не зовсім розуміла, чому її господар поводився з нею як із коштовністю.
Понад 150 років потому ці фотопластини збереглися, а разом із ними — доказ того, що не потребує жодної дати: задовго до селфі з фільтрами для собак уже були люди, готові назавжди зберегти обличчя свого чотирилапого супутника.
