José Manuel було 8 років, коли він бачив, як помер його батько.
Невдовзі після цього мати покинула його, і це обірване дитинство штовхало його з одного дитячого будинку до іншого, де не було кому навчити його, що таке любов. Він виріс із такою глибокою порожнечею, що намагався заповнити її на вулиці, у поганій компанії та пороках, які лише допомагали йому не відчувати. Він досяг дна — місця, з якого мало хто повертається.
Однієї ночі, не маючи більше сил нести цей тягар самотужки, він упав на коліна й помолився від щирого серця. Саме тоді, як він каже, його душа пізнала Бога, і вперше він відчув спокій, якого до нього ніхто ніколи не дарував. Сьогодні José Manuel уже 4 місяці живе в мирі, вільний від наркотиків і кайданів, що роками тримали його в полоні, і є живим доказом того, що навіть із найтемніших глибин можна почати все спочатку.
