Белен ішла до ярмарку, коли почула плач, який здавався недоречним того спокійного ранку в Ломас-де-Саморі.
Плач долинав з-під автомобіля, припаркованого перед церквою. Усередині тканинної сумки лежало новонароджене немовля, а поруч із ним — рукописна записка: його звали Хесус, його мати померла під час пологів, батько покинув його, а людина, яка залишила його там, не мала чого йому більше запропонувати, бо жила на вулиці.
Белен, яка має однорічну доньку, не вагалася: вона взяла його на руки й погодувала грудьми просто там, поки її подруга Антонелла побігла по ковдри, а торговці принесли одяг для немовляти.
Коли приїхали поліція та швидка допомога, про Хесуса вже піклувався невеликий натовп.
У лікарні Гандульфо встановили, що йому було не кілька годин від народження, а близько 10 днів — деталь, яка не відповідала записці, але не змінювала суті: на прохання про допомогу, написане людиною, яка нічого не мала, зрештою відгукнулося ціле місто, готове віддати все.