Нью-Йорк, 1943 рік. У розпал Другої світової війни молодий чоловік зайшов до фотокабінки в терміналі Grand Central зі своїм незмінним супутником: німецькою вівчаркою, яка ніколи не відходила від нього.
Не було потреби в особливій нагоді. Вони сіли разом, притулилися щоками одне до одного й навіть надягли на собаку окуляри для середнього знімка. Три кадри, три різні вирази обличчя, той самий зв’язок на все життя.
Вісімдесят років потому ці фотографії досі поширюються, а разом із ними — доказ того, що зв’язку між людиною та її собакою не потрібні ні дата, ні контекст, щоб зворушувати нас. Йому потрібні лише камера під рукою та бажання назавжди зберегти цю мить.