Джессіці Грегорі було лише 5 років, коли вона побачила щось, чого ніхто не міг пояснити.
Це сталося в лютому 1995 року на околиці Чивітавекк’ї, Італія. Перед невеликою статуєю Діви Марії, придбаною в святині Меджугор’є, дівчинка присягалася, що бачила, як по гіпсовому обличчю стікають криваві сльози. Це був не єдиний випадок: статуя, прозвана «La Madonnina», плакала кров’ю ще 13 разів. Єпископ Джироламо Грілло був свідком одного з цих епізодів і сказав, що цього було достатньо, аби подолати його скептицизм. Але коли він запропонував провести ДНК-тест, щоб з’ясувати, звідки взялася кров, чоловіки з родини Грегорі відмовилися.
Майже 30 років потому, у квітні 2024 року, інша статуя, що належить тій самій родині — цього разу в гроті в саду — почала виділяти запашну олію перед групою паломників, які молилися. Усе було записано. Для скептично налаштованих учених такі випадки часто мають прості пояснення, як-от протікання труби в даху. Для родини Грегорі це віра, яка продовжує проявлятися, не питаючи дозволу.
