Майк Веллс був фотографом-фрилансером, який працював на британську організацію Save the Children, документуючи життя у Свазіленді — нині Есватіні — та Малаві. Саме тоді невелика зміна його маршруту повністю змінила світ.
Майк вирішив відвідати Уганду і 1 квітня 1980 року виявив групу місіонерів, відомих як отці Верони, які роздавали населенню невеликий запас зерна, що в них залишився. Посуха знищила врожай у країні двома роками раніше, але уряд Іді Аміна так і не відреагував. Коли його режим упав у 1979 році, зброя залишилася розкиданою довкола, почастішали крадіжки худоби та насильство, а голод зрештою охопив населення.
У цей момент монах вказав на угандійську дитину віком близько чотирьох років і поклав свою руку поруч із рукою дитини. Веллс був настільки приголомшений сценою, що зробив фотографію, не замислюючись про композицію. На це не було часу.
Рука дитини, така маленька й понівечена, що ледве здавалася людською. Саме ці слова згодом усі використовували, описуючи її.
Журнал, який отримав фотографію, зберігав її п’ять місяців, перш ніж опублікувати. Потім він, не повідомивши Веллса, подав її на конкурс World Press Photo. Того року, у 1981 році, вона здобула нагороду.
Хоча фотографія справила величезний вплив і допомогла показати світові жахливу реальність голоду, Веллс ніколи не хотів цієї нагороди. Він зізнавався, що йому було соромно: йому здавалося неправильним отримувати нагороди завдяки фотографіям людей, які помирають від голоду.
Це було експлуатацією страждань.