Дуглас Хегдалю було 20 років, коли він упав у море з борту USS Canberra у Тонкінській затоці 6 квітня 1967 року. Він годинами дрейфував у морі, перш ніж рибалки передали його північнов’єтнамцям. Зрештою він опинився у в’язниці Хоа Ло, яку в’язні називали «Ханойським Хілтоном».
Усередині він обрав стратегію, яка здавалася негероїчною: прикидатися дурним. Він удавав, що не вміє читати й писати. Охоронці повірили йому настільки, що прозвали його «неймовірно дурним» і дозволили йому вільно підмітати табір.
Завдяки цій свободі та допомозі пілота Джозефа Крекки він запам’ятав імена, дати захоплення та подробиці про 256 в’язнів. Він використовував мелодію пісні «У старого Макдональда була ферма», щоб не забути жодного з них.
У серпні 1969 року Північний В’єтнам вирішив звільнити його як пропагандистський жест. Хегдал відмовився з міркувань честі. Саме командир Річард Страттон наказав йому погодитися.
Після повернення він передав усі імена. Нарешті 256 родин дізналися, чи живий той, на кого вони чекали.
