Кілька років тому Рауль Хіменес лежав у лікарні з переломом черепа й абсолютно невизначеним майбутнім. Лікарі говорили обережно. Його родина затамувала подих. І все ж мексиканський нападник вирішив знову підвестися, пройти ризиковану операцію й знову довіритися власному тілу.
Тоді ніхто не знав, що його відновлення несло в собі обіцянку. Його батько, який був поруч із ним на кожному етапі цього процесу, попросив у нього про одну конкретну мрію: забити на чемпіонаті світу. За три місяці до початку чемпіонату світу його тато помер, так і не побачивши цього. Але Рауль не забув.
У матчі проти Південної Африки, в стартовій грі Мексики, м’яч опинився у сітці. І Хіменес святкував не в бік трибун і не в бік своїх партнерів по команді — він святкував угору, крізь сльози, тією головою, яка колись була зламана. Іноді життя з дивовижною точністю обирає, як нагадати нам, що зцілення — це не просто вижити. Це повернутися, виконати обіцяне й довести, що певні обіцянки не стирає навіть смерть.