Джонатан Кіспе не вагався.
Коли він побачив кита, який заплутався й борсався серед пасом рибальської сітки десь у перуанському морі, то зняв сорочку, одягнув маску для пірнання й стрибнув у воду без кисневого балона. Із собою він мав лише ніж. Кит видавав звуки, які він описав як стогони, і це був сигнал, що спонукав його діяти. Під час порятунку, коли він перерізав сітку нитка за ниткою, то на мить опинився на спині тварини, ніби їхав на ній верхи, — цей образ зрештою облетів увесь світ.
Те, що Кіспе згодом розповів у програмі Latina Arriba Mi Gente, перетворює цю історію на щось більше, ніж вірусне відео: сітка, у яку потрапив кит, належала його власній рибальській команді. І це був не перший раз, коли він робив щось подібне. Раніше він уже звільняв дельфінів і черепах, які заплутувалися в тих самих рибальських снастях, якими він сам користується, щоб заробляти на життя.
“Я мусив її звільнити”, — сказав він, ніби іншого можливого варіанту не існувало. Для нього порятунок цих тварин — не героїчний вчинок: це просто те, що потрібно робити.