Перш ніж стати Залізною людиною, Роберт Дауні-молодший був ув’язненим P50522. Голлівуд бачив, як він пройшов шлях від претендента на «Оскар» до потрапляння у в’язницю штату в кайданках, але його історія з наркотиками почалася задовго до того, як він міг усвідомити наслідки.
Робертові було лише шість років, коли його батько, кінорежисер Роберт Дауні-старший, дав йому спробувати марихуану. Він ріс серед зйомок незалежних фільмів, вечірок і дорослих, які регулярно вживали алкоголь та інші речовини. Коли родина подорожувала автомобілем через усю територію Сполучених Штатів, маленького хлопчика навіть залишали відповідальним за люльку для гашишу.
Через десятиліття його батько визнав, що деякі дорослі його покоління вважали лицемірством уживати наркотики й не дозволяти дітям робити те саме. З часом він усвідомив серйозність свого вчинку.
Сам актор сприймав цей учинок як викривлену форму близькості: батько намагався якнайкраще висловити свою любов до нього — так, як сам він назвав «жахливим і дурним рішенням», — адже наркотики стали спотвореним способом відчути близькість із батьком. Він ще не міг зрозуміти, що таке залежність, але з дитинства навчився пов’язувати вживання речовин із любов’ю, співучастю та сімейним життям.
«Це було ідіотське рішення. Я просто радий, що він досі живий», — зізнався його батько.
І ось молодий чоловік, якому судилося стати одним із видатних акторів свого покоління, зірвався у прірву.
23 червня 1996 року поліція зупинила його за перевищення швидкості на бульварі Сансет. У його автомобілі знайшли кокаїн, героїн і незаряджений револьвер Magnum .357-го калібру.
Лише за кілька тижнів, перебуваючи під дією наркотиків, він помилково зайшов до будинку сусідів у Малібу. Він піднявся нагору й заснув у ліжку одного з їхніх дітей. Родина знайшла його непритомним і викликала швидку.
Цей випадок міг стати останнім попередженням, але залежність не зникла ні від страху, ні від публічної ганьби. Дауні отримав умовний термін, був зобов’язаний пройти лікування та регулярно складати тести на наркотики, але продовжував зриватися. У 1997 році він пропустив тест на наркотики, і його засудили до шести місяців у в’язниці округу Лос-Анджелес.
Після звільнення він спробував повернутися до кіно, але знову порушив умови, встановлені судом. Він побував у реабілітаційних центрах із суворим режимом, стаціонарних програмах, проходив амбулаторне лікування та відвідував зустрічі дванадцяти кроків. Здавалося, ніщо не могло надовго вберегти його.
У серпні 1999 року він знову постав перед суддею Лоуренсом Мірою. Йому було 34 роки, він був у помаранчевій тюремній формі та душових капцях. Він знав, що терпіння суду вичерпується, і благав дозволити йому продовжити лікування, а не відправляти до в’язниці штату, але цього разу, щоб пояснити, що відбувалося в нього в голові, він навів моторошне порівняння:
«Це як тримати в роті дуло рушниці, палець на спусковому гачку — і тобі подобається смак металу».
Але це не допомогло. Актора засудили до трьох років ув’язнення й перевели до Каліфорнійського закладу лікування залежностей і державної в’язниці в Коркорані. Там він перестав бути зіркою, номінованою на «Оскар», і став ув’язненим P50522.
Через роки він описував цей досвід як відправлення на далеку планету, звідки, здавалося, не було дороги назад. Йому довелося швидко засвоїти внутрішні правила, уникати конфліктів і звикати до життя за ґратами серед чоловіків, засуджених за насильницькі злочини.
Його кар’єру поставили на паузу, а ролі зникли. Провівши майже рік у в’язниці штату — на додачу до вже відбутого терміну, — він вийшов на волю в серпні 2000 року, оскільки суд вирішив, що дні, проведені ним за ґратами, не були належним чином зараховані.
На мить здалося, що найгірше позаду. Лише через тиждень після звільнення він отримав роль у Еллі Макбіл. Його гру так високо оцінили, що він здобув «Золотий глобус» і номінацію на «Еммі». У професійному житті він знову ставав на ноги, але в особистому все ще не міг вирватися з цього замкненого кола.
У листопаді 2000 року поліція зайшла до номера готелю в Палм-Спрінгс, де він мешкав, і знайшла кокаїн та діазепам. У квітні 2001 року його знову заарештували: поліцейський застав його босоніж на вулицях Калвер-Сіті під дією наркотиків.
Творці Еллі Макбіл більше не хотіли ризикувати. Актора звільнили, а епізоди, у яких він мав з’явитися, переписали. Дауні знову втратив успішну роботу саме тоді, коли здавалося, що його кар’єра повертається на правильний шлях.
Голлівуд почав вважати його «незастраховуваним». Наймаючи його, студія ризикувала тим, що він не з’явиться на зйомки, буде заарештований або зірве роботу над усім фільмом. Його талант нікуди не зник, але майже жодна студія не хотіла ризикувати мільйонами доларів.
Його одужання також не стало наслідком одного раптового прозріння. Воно вимагало подальшого лікування, терапії, груп підтримки, бойових мистецтв, дисципліни та допомоги близьких. Дауні каже, що не вживає наркотиків із 2003 року — того самого року, коли познайомився з продюсеркою Сьюзен Левін під час зйомок «Готики».
Сьюзен чітко дала зрозуміти, що не будуватиме з ним спільного життя, якщо він і далі вживатиме наркотики. Роберт усвідомив, що може втратити і ці стосунки, і шанс створити сім’ю. Вони одружилися у 2005 році, а згодом разом заснували продюсерську компанію Team Downey.
Однак відмова від наркотиків не означала, що він одразу повернувся до кар’єри. Хоча він уже не вживав наркотиків, студії та страховики й далі зважали на його минуле.
Завдяки допомозі Мела Ґібсона у 2003 році він зміг знятися у фільмі «Співак-детектив». Фільм не мав великого комерційного успіху, але довів, що Роберт може завершити зйомки. Потім були «Поцілунок навиліт» і «Зодіак». Кожна завершена робота ставала новим доказом того, що актор, на якому Голлівуд поставив хрест, вчився відбудовувати себе.
А потім з’явився Тоні Старк.
Коли почалася підготовка до «Залізної людини», Marvel усе ще сумнівалася, чи варто довіряти багатомільйонний проєкт акторові з історією наркотичної залежності та ув’язнення. Натомість режисер Джон Фавро побачив, що Дауні розуміє свого персонажа: обидва були блискучими, харизматичними, схильними до саморуйнування чоловіками, які змарнували свої можливості й мали створити щось, що допомогло б їм вижити.
Фавро не відступив від свого вибору, а Роберт тижнями готувався до прослуховування. У 2007 році він отримав роль, а роком пізніше «Залізна людина» вийшла в кінотеатрах. Фільм зібрав у прокаті понад 585 мільйонів доларів і заклав підвалини кіновсесвіту Marvel.
Броня не стерла його минуле, але змінила те, як його сприймав світ. Чоловік, якого жодна студія не хотіла страхувати, став однією з найбільш високооплачуваних і найнадійніших зірок індустрії. Він грав Тоні Старка понад десятиліття й перетворив персонажа на серце однієї з найуспішніших франшиз в історії.
Останній поворот у його історії стався у 2024 році, коли він отримав «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану у фільмі «Оппенгеймер». Перед тим самим Голлівудом, який колись утратив у нього віру, він почав свою промову з іронічної подяки за своє «жахливе дитинство».
Він також згадав свого адвоката, який був поруч із ним чотири десятиліття: ««Половина цього часу пішла на спроби застрахувати мене й витягти з в’язниці»».
Перш ніж одягнути броню й урятувати всесвіт, йому довелося навчитися рятувати себе. І, мабуть, це завжди була найважча роль за всю його кар’єру.