В останні дні життя Маноло був оточений любов’ю та турботою.
Coeli Fortun усиновила його коли всі вже втратили надію на нього як на безнадійний випадок: літнього частково сліпого ши-тцу, якого ніхто не хотів. Вона забрала його із собою до Канади разом зі своїм партнером Шоном і їхнім котом Snuffles. Але в лютому 2025 року дещо змінилося. Маноло почав прокидатися вночі й голосно скавчати і з часом такі епізоди почали траплятися й удень. Він заспокоювався лише тоді, коли його обіймали й повільно масажували йому шию. Ветеринари підозрювали проблеми зі спиною, але рентгенівські знімки виявилися нормальними. Діагноз був іншим: собача деменція.
Йому давали добавки для підтримки когнітивних функцій і лікували артрит, але з часом усе погіршувалося. Тоді пара вирішила перетворити його останні дні на свято любові. Вони оточили його особливими заняттями, ветеринарами, фотографами та друзями, які були поруч із ним. 2 жовтня 2025 року вони також запросили незнайомців провести трохи часу з Маноло в його улюбленому місці, щоб ті могли погладити його, пригостити ласощами й побути поруч, поки прощалися з ним. Того ж дня Маноло приспали в присутності його родини.
«Усі плакали, але всі помітили одне й те саме: Маноло, здавалося, вперше за довгий час був спокійним», сказала його власниця.