Джеймі народився зі спінальною м’язовою атрофією. З дитинства він знав, що його тіло не функціонуватиме так, як у всіх інших, а інвалідний візок назавжди стане частиною його життя.
Самого відвідування церкви йому було недостатньо. Він відчував порожнечу, яку не могло заповнити жодне богослужіння, бо ніколи не мав особистої зустрічі з Ісусом — лише за звичкою ходив разом із родиною. У середній школі ця порожнеча штовхнула його до порнографії в пошуках чогось, що могло б полегшити біль, якого він сам до кінця не розумів.
Усе змінилося того дня, коли він переглянув відео про Біблію в інтернеті. У його душі щось зрушилося, і він почав вибудовувати інший тип стосунків зі своєю вірою, настільки, що вирішив вивчати богослов’я. Сьогодні Джеймі повторює фразу, яка підсумовує його історію: Ісусу не потрібно було зцілювати його тіло, але його серце. І він каже, що не проміняв би своє життя на здорове тіло, бо знайшов дещо, що вважає ціннішим за можливість ходити.