Річарду Норрісу було 22 роки, коли у 1997 році випадковий постріл із рушниці понівечив його обличчя.
Він утратив ніс, губи, щелепи, зуби та частину язика. Відтоді він близько 15 років жив у Гіллсвіллі, штат Вірджинія, ховаючись за хірургічною маскою й виходячи за покупками лише вночі.
У березні 2012 року команда на чолі з доктором Едуардо Родрігесом оперувала його протягом 36 годин у Медичному центрі Університету Меріленду.
На той час це була наймасштабніша трансплантація обличчя. Донором був Джошуа Аверсано, 21-річний хлопець, який загинув після того, як його збив автомобіль.
Через три дні після операції Річард попросив дзеркало.
За кілька місяців він уже міг їсти ротом, усміхатися, відновити нюх і смак, а також знову ходити на риболовлю та грати в гольф.
Йому доведеться до кінця життя приймати ліки, щоб запобігти відторгненню трансплантата, але сьогодні люди дивляться на нього із захопленням, а не з огидою.