Садіо Мане було 7 років, коли його батько помер у Бамбалі, селі на півдні Сенегалу, поблизу якого не було жодного медичного центру. Ця порожнеча назавжди залишилася з ним.
Через роки, ставши однією з найбільших зірок африканського футболу, Мане мав змогу купувати маєтки, розкішні автомобілі та діамантові годинники, як багато його колег.
Він обрав інше: збудував першу лікарню у своєму селі, з кабінетами для консультацій і пологовим відділенням. Він збудував безкоштовну середню школу та надіслав учням комп’ютери. Він додав заправну станцію, поштове відділення і донині щомісяця жертвує кошти сім’ям у регіоні.
Він досі користується телефоном із тріснутим екраном, попри мільйони в банку. Для нього справжній успіх вимірюється не розкішшю, а тим, від чого його громаді більше не доводиться страждати.