«Лікарям більше нічого мені запропонувати», — сказав він, описуючи страждання, які порівнював зі стражданнями пацієнта з термінальною стадією раку. Арно Денісу було 43 роки, і він мав кар’єру, що тривала майже два десятиліття, у французькому театрі, коли вирішив, що більше не може так жити.
Усе почалося в липні 2023 року з простої операції з видалення грижі в Парижі. Йому імплантували поліпропіленовий протез і, за його власними словами, саме тоді почалися його випробування: хронічний біль, який жоден французький лікар не знав, як лікувати.
У 2024 році він вирушив до Сполучених Штатів, щоб видалити імплантат, але шкоди вже було завдано. Пізніше йому поставили такі діагнози: міалгічний енцефаломієліт і синдром ASIA.
У січні він подав скаргу на виробника до прокуратури Парижа. Справу закрили в серпні. Місяць потому, 22 вересня 2026 року, він помер унаслідок евтаназії в Намюрі, Бельгія.
За кілька годин до цього він опублікував у Facebook останнє повідомлення з цитатою Віктора Гюго: «Померти — ніщо, болісно — не жити». Його подруга Дельфіна Депардьє сказала, що він пішов із життя майже усміхаючись, відчуваючи полегшення.
