Атлас два тижні не відходив від того самого рогу.
Кожна машина, що повільно проїжджала повз, знову дарувала йому ту саму крихку надію: можливо, це його господар повертається, щоб його знайти. Але ніхто не повернувся. Його хтось залишив там, у невеликому містечку в Польщі, бо вважав, що доглядати за ним — надто великий клопіт. Eva zu Beck, тревел-блогерка, яка живе в цьому районі, побачила його виснаженим і зі зваляною шерстю та на мить подумала, що це її власний пес породи німецька вівчарка. Але це був не він. Це було цуценя, яке навчилося не довіряти нікому й тікало в ліс, щойно хтось до нього наближався.
Протягом кількох днів Eva приносила йому їжу, поступово завойовуючи його довіру, аж поки пес не почав їсти з її руки. За допомогою седативного препарату їй вдалося посадити його у свою вантажівку й відвезти до ветеринара. «Я відчула таке полегшення, що ледь не розплакалася», — сказала вона.
Вона назвала його Атласом. У новому домі перелякане цуценя, якого ніхто не міг торкнутися, стало грайливим псом, який постійно шукає ласки. Тепер він чекає на постійну родину, і цього разу хтось справді повернеться по нього.