Боббі не знала, але кожен її крок був маяком.
Коли ураган «Катріна» обрушився на Новий Орлеан, тисячі родин евакуювалися й мусили залишити своїх домашніх улюбленців. Боббі, собаку, прив’язали ланцюгом, щоб убезпечити її. Її господарі так і не повернулися, тож їй довелося звільнитися самій і вирушити спустошеними вулицями, тягнучи за собою цей метал. Позаду неї, завжди за кілька кроків, був Боб Кет — кіт, який нічого не бачив: він пережив бурю й місяці голоду, орієнтуючись на дзвін ланцюга.
Через чотири місяці працівник, який допомагав відбудовувати місто, знайшов їх на будівельному майданчику й відвіз до притулку. Там волонтери з’ясували, що кіт сліпий. Першої ночі їх розлучили, але вони здійняли такий галас, що працівники притулку наступного дня знову зібрали їх разом, і вони відразу притулилися одне до одного.
Боббі наглядала за Бобом Кетом і захищала його, якщо до них наближався хтось незнайомий. Їх прихистили разом, і тепер вони живуть на ранчо в Орегоні.